Сюжет “Альонушка”

Вишиті хрестиком картини – малодосліджений пласт народного мистецтва. У другій половині ХХ ст. вони були окрасою майже кожної української хати. Не лише фотосвітлини, а й картини обрамлювали та прикрашали вишитими рушниками. Сюжетів вишитих картин, як і рушникових орнаментів, у Музеї значна кількість. Особливої популярні набули натюрморти, портретні та пейзажні шиті картини. Почнемо з найпоширеніших. Улюбленим шиттям українок є сюжети за мотивами казок, зокрема, найвідоміший казковий сюжет рушникової вишивки – “Лисичка і Журавель”, а найвідоміший сюжет вишитих хрестиком картин – “Альонушка”. Про її популярність свідчать наявні в нашому Музеї аж шість варіантів “Альонушки” ( див. у попередніх дописах). За аналогією до полотна російського художника В.Васнєцова, картини за мотивами казки про сестру Оленку та її братика Іванка назвали “Альонушка”. Це наївне мистецтво селянської творчості. Проте – зверніть увагу – незважаючи на типовість схем для вишивання, кожен виріб відрізняється від інших, кожен варіант картини особливий. Українська майстриня-вишивальниця по-своєму добирає кольори, вносить свій настрій у шитво. Видозміни підкреслюють вроду Оленки чи передають загальний настрій картини. Щира наївність і примітивізм Альонки у виконанні українських майстринь особливі, героїня картини ошатна і зовсім не схожа на російську “Альонушку”, яку В.Васнєцов спочатку хотів назвати “Дурочка Альонушка”. Перед вами єдиний вишитий варіант полотна В.Васнєцова, який, вочевидь, не став улюбленим на теренах Подніпров’я.