Ідея створення першого Музею рушника належить доктору культурології Світлані Китовій, яка в 1991 р. в ході фольклорних практик започаткувала збирацьку роботу в галузі декоративно-вжиткового мистецтва в інституті української філології, тоді ще на філологічному факультеті Черкаського педагогічного інституту. Фольклористка ініціювала перші виставки рушників і з допомогою ректорату, викладачів та студентів-філологів організувала Музей українського рушника. На основі дослідження зібраної під її керівництвом колекції в 2003 р. С. Китова видала монографію “Полотняний літопис України. Семантика орнаменту українського рушника” та захистила докторську дисертацію з культурології в Росії. У 2013 р. С.Китова, будучи вже пенсіонеркою, оголосила колекцію, зібрану під її керівництвом, приватною та вилучила з музею. Досвід польових досліджень, праці в фольклорно-етнографічних експедиціях Світлана Андріївна Китова передала учням. Мені також пощастило бути поруч із ученицею Олексія Дея впродовж її професійної кар’єри в Черкасах.
До роковин Тараса Шевченка у 2014 р. спільними зусиллями ректорату, викладачів, усіх небайдужих людей Музей рушника було відновлено на основі матеріалів, що впродовж чотирьох років накопичувалися під моїм керівництвом і свого часу не входили до виставкового фонду. З того часу фонди Музею постійно поповнюються. Окрасою нашого музею є не лише рушникова колекція, що налічує понад тисячу екземплярів, а й значна кількість вишитих народних картин, народного одягу, кераміки, предметів побуту Середнього Подніпров’я.
Матеріальна частина експозиції Музею зібрана студентами, викладачами та співробітниками Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Щороку до поповнення фондів музею долучаються студенти-першокурсники, які в ході фольклорно-етнографічної практики записують усну народну творчість українців і принагідно збирають нечисленні матеріальні пам’ятки народної творчості, а також дарують музею вишивані рушники своїх бабусь і прабабусь. Завдяки українським жінкам-вишивальницям, які створили прекрасні рушникові композиції, їхнім внукам і правнукам, а нашим студентам, та просто небайдужим людям, які передали експонати до музею, ми маємо можливість глибше пізнати народну культуру українців ХХ — початку ХХІ століття.
Формуючи ансамбль експозиції, ми послуговувалися теоретичними напрацюваннями вітчизняних і зарубіжних дослідників ХІХ-ХХ ст.: Хведора Вовка, Вадима Щербаківського, Бориса Рибакова, напрацюваннями Віктора Давидюка, Світлани Китової, Михайла Селівачова та ін., які стали у великій пригоді для організації виставкового фонду.
Експозиційна площа музею складається з декількох тематичних частин, що дає змогу якнайпредметніше продемонструвати відвідувачам багатсво й розмаїття українського народного орнаменту. Експозиція музею включає геометричні (абстрактні) вишивки; рослинні композиції (фіто- та антропоморфні орнаменти, що презентують Дерево Життя, вертикальну структуру Всесвіту й людинорослин); орнітоморфні орнаменти, на яких зображені птахи-тотеми; зооморфну орнаменталістику – тварин (кінь, олень, заєць, білка), а також нечисленних комах (павук, бджола, метелик, довгоносик). Осібні підрозділи виставкового фонду – вишивки з християнською символікою, вишивані літери й цифри, сюжетна рушникова вишивка, предмети побуту й народні картини. Окремі експозиційні площі присвячено тканим рушникам, колекціям народного одягу, кераміки та предметів вжитку.
Музей рушника діє за активної підтримки ректорату, що пропагує українську ідею та народне мистецтво. Особливу увагу Музею приділяє ректор університету Олександр Черевко, який є поціновувачем народної культури й ініціатором багатьох екскурсій. Збереженню й матеріальному оформленню експонатів сприяє директор Навчально-наукового інституту української філології і соціальних комунікацій Ігор Погрібний, до популяризації музейної справи долучається кафедра української літератури та компаративістики й колектив нашого інституту.
Робота у фольклорно-етнографічній лабораторії здійснюється спільними зусиллями студентів і викладачів. Фонди поповнюються зусиллями захоплених народною творчістю першокурсників, гостей Музею й української спільноти загалом. Класифікацію й опис експонатів проводять студенти старших курсів і магістранти-фольклористи під керівництвом директорки Музею. На основі зібраних фольклорних матеріалів виконуються наукові роботи – від курсових до магістерських. Господарює у Музеї групка студентів-екскурсоводів, яка проводить безкоштовні екскурсії для всіх охочих. До справи поповнення музею експонатами може долучитися кожен, кому цікава ідея збереження національної спадщини.
Щороку наш музей відвідують сотні людей. Це студенти та викладачі університету, учнівська та студентська молодь міста, учительські колективи, мистецтвознавці, фольклористи, етнографи, науковці різного фаху – учасники всеукраїнських і міжнародних наукових і науково-практичних конференцій, а також пересічні громадяни, небайдужі до української минувшини. Нерідко бувають у Музеї численні зарубіжні делегації, яких вражає краса народного мистецтва.
У теперішній, досить непростий час питання подальшого відродження й поширення національної культури є справою кожного свідомого українця. Думаємо, що Музей рушника як один із центрів українства на Черкащині з честю виконує цю місію. На базі фольклорно-етнографічної лабораторії діє архів традиційної та сучасної усної й матеріальної народної творчості Середнього Подніпров’я, відбуваються фольклорні наукові конференції, проводяться різноманітні майстер-класи. Ми відкриті для спілкування та співпраці, раді вітати гостей і поділитися знаннями про рушники Середнього Подніпров’я — територіального центру формування української народності!
Наталія Ярмоленко.
