Рушникові орнаменти Середнього Подніпров’я зберігають рудименти міфологічних мотивів, генеза яких сягає трипільських часів. Найдавніші в іконографії народів світу геометричні орнаменти – крапки та лінії – прикрашали глиняний посуд первісних людей. Крапками з часів землеробства позначали краплі роси й дощу, а також зерно і розсіювання його на ниві.
За міфами давніх слов’ян, краплі роси сіються з хмар, коли діва Вечірня Зоря “решетом воду носить”. Краплини дощу падають на землю, коли бог весняних гроз Перун її щовесни засіває. Оплодотворена зернами й зволожена дощами мати-земля вступає в період вагітності й починає свої благодатні роди. Вагітність асоціюється зі зростанням крапки-зернини. Магічними символами плодоріддя є ритуальні великодні крапанки-яйця, розписані нанесенням на них різнокольорових крапок, що вміщують поширений у індоєвропейській міфології мотив походження світу з яйця-райця. Традиція обсипати зерном на весіллі молодят, а також вишивати крапки на рушниках продуктивна до наших часів.
На рушниках Середнього Подніпров’я крапчасті узори поєднані з прямими та хвилястими лініями, що символізують землю й воду:
А також із мотивами зародків:
Генеза багаторядних прямих паралельних ліній, що перетворюються в геометричні форми, сягає трипільських часів:
На монастирських рушниках лінії та крапки розміщували по периметру рушникового зображення. У народному рушниковому орнаменті такі елементи здебільшого вишивають горизонтально, на берегах, щоб магічно “закрити” рушникові “письмена” від негативного чужого впливу.
Лінії позначають межі орнаментів рушникової композиції, що до середини ХХ ст. традиційно залишалася трискладовою: нижній світ потойбіччя, світ людей і світ богів.
Такі “закриті” рушники, за твердженням інформаторів, мали здебільшого обрядове призначення. З часом крапки, як і лінії, утратили зв’язок із первісними міфологічними віруваннями. Дотепер вони виконують роль декоративної облямівки центральних рушникових орнаментів.
Орнаментація ХХ ст. стійко зберігає й інші мотиви, похідні від трипільських часів. Найдавнішою трипільською орнаментованою знахідкою на території України є палеолітичні браслети Мізинської стоянки, виготовлені з бивня мамонта й прикрашені геометричним ромбічно-меандровим орнаментом, який, на думку дослідників, є автохтонним. Ромбічно-меандровий орнамент – один із найдавніших міфологічних символів. Існує гіпотеза, що для трипільців він міг позначати мисливський фарт, силу, владу, багатство.
Мотиви ромбо-меандрового орнаменту в рушниковій вишивці – це насамперед чотирибічні елементи у вигляді ромбів, квадратів, хрестів, сварг (свастик), ромбічних сіток (решіток) тощо. Серед рушникових мотивів на особливу увагу заслуговує так званий перехрещений ромб, тобто ромб, поділений косим хрестом із крапкою в центрі кожної частини. Ідентичні ромби, витиснені на лонах трипільських культових жіночих фігурок із зернами на місці крапок, символізують родючість, плідність. Академік Б. Рибаков назвав ці знаки ідеограмою засіяного поля.
У музейній колекції маємо зразки ромбічного орнаменту, що позначає міфологему засіяного поля або “море” й за давніх часів міг бути геометричним знаком Мокоші.
Червоно-чорна ромбічна сітка з колоссям втілювала язичницьку богиню родючості, пов’язану з вологою, а також весняне поле, на якому проростає зерно. Ромби з вусиками, гачками (“баранячі ріжки”), хрестиками вздовж периметра, вишиті білим по білому, могли символізувати богиню в статиці, тобто поле озиме.
Цікава семантика ромба з подвійним хрестом посередині в оточенні птахів-охоронців і фітоморфних елементів. Ромб – центральний орнамент рушникової композиції. Зауважимо, що зображення хрестів відоме значно раніше до появи християнства.
Прямий і косий хрести, що накладаються один на одного, символізують об’єднання й гармонію чоловічого й жіночого начал. Орнамент уособлює гармонійний розвиток енергії Сонця й Місяця, сакрального верху й сакрального низу, дня й ночі, чоловіка й жінки. А міфічні птахи є божими посланцями й охоронцями загальної гармонії Всесвіту.
Для рушникової вишивки характерне поєднанняромбо-квадратового орнаменту. За дослідженнями Ю. Мельничука, ромб позначає матерію в динаміці, а квадрат – матерію статичну [Мельничук]. Такий орнамент міг символізувати повне річне коло календарного циклу чи міфологічний цикл людського життя, коли за смертю слідує наступне відродження.
За будовою ромб складається з трикутників. Трикутник – універсальний символ світової культури, що має значення троїстості, достатності, знак мудрості з часів Піфагора. За християнською символікою трикутником позначають Бога і його Всевидяще Око, Святу Трійцю. У рушниковій вишивці наявні трикутники вершиною догори як чоловічий сонячний знак вогню, життя, сходження вгору, благополуччя; та трикутники вершиною донизу – жіночий знак, символ Місяця, дощу, плідності, Великої Богині. Трикутники без основи – шеврони – символізують шлюб і перехід від одного світу до іншого, якщо вони з’єднані вершинами, а коли поєднані основами, то мають символіку ромба. Як і ромби, трикутники могли мати “баранячі ріжки”, що символізують розвиток, плідність.
Похідною від ромбо-меандрового орнаменту є сварга, що уособлює рух Сонця по екліптиці. Як зауважує Ю. Мельничук, свою назву сварга отримала від санскритського слова “свастя”, що трансформувалося у слово “щастя”, а означає “вхід в Небеса”. Є два види сварг (обернені вправо і вліво), й демонструють вони рух літнього та зимового Сонця, або рух денного й нічного Сонця”. Інші тлумачення сварги – “благополуччя”, “достаток”, рух сонця навколо Землі й поділ року на чотири сезони.
Правостороння сварга за семантикою тотожна весняному хороводу, учасники якого рухаються посолонь, щоб пробудити енергію Сонця. Рух у кривому танці зворотний, він магічно заморочує злі сили зими й повторює схему лівосторонньої сварги. Правостороння проста сварга, що позначала хрест у динаміці, у рушниковій вишивці Середнього Подніпров’я трансформувалася в квітково-рослинний орнамент, що в свою чергу символізує весняно-літній календарний період. Потрійний геометрично-рослинний мотив правосторонньої сварги в квадраті, що зберігся у рушниковій вишивці, передає вегетативну спрямованість сонячної енергії.
Повна сварга – поєднання правосторонньої та лівосторонньої сварг, що виходять із хреста або квадрата. Вона може бути доповнена “грабельками”, коли кожен промінь має по два енергетичних виходи, або “баранячими ріжками”, якщо з кожної сторони лише один відросточок.
Це свастики подвійної сили, що символізують гармонію,“потоки, які врівноважують один одного”. Зі сваргою асоціюється ім’я язичницького бога неба – Сварога, що був батьком сонця й вогню, а також слово “свайба”, “свальба” на позначення весілля.
Із трипільських часів рушникові вишивки успадкували орнаменти, що складені зі сварг, розміщених в одному ряду. Вони утворюють безкінечний ланцюжок, що називається безконечник, або меандр (походить слово з Греції, від назви дуже звивистої річки Меандр) [Мельничук]. Меандрові узори мають декілька варіантів. Вони можуть повторювати прадавні власне меандрові мотиви; утворювати цілі меандрові композиції; складатися з квадратів, ступінчастих, прямокутних, сигмовиднихчи хвилястих ліній. У рушникових вишивках фіксуємо й пізніші видозміни меандрового мотиву. Це вже не меандри, а в’юнкі гілки з квітами.
Рушникові ромбо-меандрові орнаменти Черкащини поєднані з рослинними.
Вони виконані за допомогою вишивки або мережки і є здебільшого факультативними, що свідчить пропоступову втрату основного семантичного навантаження. Ромбо-меандрові мотиви рудиментарні, переважно облямовують рушникові береги, тому варто говорити про дигресію ідеограми родючості при збереженні традиційної символіки рушника як оберегу.
Різновидами сварг є півсварги або сигми, що спостережено на рушниковій вишивці.
Сигма, на думку Ю. Мельничука, це знак жіночого початку, материнських земних вод, вологи Землі, достатку й матеріального благополуччя. С. Китова вважає, що сигми могли позначати окремі звуки, пов’язані з життям природи, або ж літеру “зело” у значенні “красно”, “вельми”, що вказує на якість вишивки.
На наш погляд, на орнаментах, шитих чорними нитками, сигми могли бути дигресивними елементами лівосторонньої сварги, яка є символом перепони, негативних енергій та чорної магії, тому в рушниковій вишивці, що кодує перевагу вищих небесних енергій над фізичними, її не використовують. Cигми, розташовані вряд, утворюють меандровий ланцюжок.
Сигмовидні мотиви, що чергуються з восьмипелюстковими зірками, ймовірно символізували нічне або зимове сонце, його рух поза небокраєм. В орнаментах із тотожним значенням на місці сигм могли бути зародки.
Або косі хрести, що передають ідею руху сонця в материнських водах. Рух денного або літнього світила марковано червоним кольором сонця й вогню – символом життєдайної сили.
Восьмипелюсткові зірки називають повною рожею, Сонцем, Богом, Зіркою Матері або Зіркою Марії. Оскільки така зірка утворена накладанням чоловічого та жіночого хрестів, то на рушникових вишивках Черкащини й Кіровоградщини вона могла позначати саму Природу в активній вегетативній фазі або фазі відпочинку.
Мотивами, ідентичними за стилістикою і семантикою до трипільських, є, окрім ромбів, кола та кола з прямими і скошеними хрестами, чотири-, п’яти-, семи-, восьмикутні зорі, птахи, баранці, людські постаті, божества в ликах людських. Мотив кола трапляється в орнаментах усіх народів. Коло, як і восьмипелюсткова зірка та хрест, належить до солярних символів і позначає вогонь та сонячне божество. Вогняне або “кроковеє” колесо у фольклорі є метафорою сонця. У рушниковій вишивці йому відповідає коло з накладеними на нього прямим і скошеним хрестами, що повторюють модель восьмипелюсткової зірки.
Коло є язичницькою моделлю безперервності світу й буття людини в світі (напр., коло календарного циклу, коло циклу людського життя). Весняні хороводи водять по колу. Коло слугує оберегом, окреслює “свій” простір на противагу “чужому”, тому орнаментально може передаватися як богиня Рожаниця або жаба, як її називають вишивальниці, і позначати лоно.
Функцію оберегу має завивання вінків, одягання обручки, поясу, прикрас, що повторюють модель кола, спалювання або пускання з гори запалених коліс на Івана Купала та Великдень, окреслювання кола як магічної межі, яку не може переступити зла сила, тощо. Коло з крапок, що в орнаменті рушникової вишивки обрамлює суцвіття, може бути дигресивним мотивом на позначення хороводу або магічної межі.
Крапкою чи іншими зображеннями всередині кола позначали місце сакрального центру. На рушникових орнаментах Середнього Подніпров’я це розетки чи суцвіття, що є пізнішою стилізацією “світового пупа”, точки поєднання небесного й земного центрів .
Коло символізує духовну досконалість на противагу квадрату, що позначає матеріальне. Похідними від кола є орнаменти з еліпсами, шестикутниками, у які трансформувалося коло у зв’язку з технікою вишивання.
Отже, мотиви рушникових орнаментів Середнього Подніпров’я успадкували індоєвропейську знакову систему найдавніших геометричних орнаментів.
